На цьому місці має бути пост про відвідини мертвого міста, міста тіней, міста без людей, такого сумного, небезпечного, загадкового, разом з тим дуже якогось рідного та ностальгічного.
Це місто наводить на роздуми, багато роздумів. Ні, там не страшно. Ні, я тепер не випромінюю зеленкувате свічення в темряві.
Так, туди треба поїхати, при чому зараз. Бо років ще через 20 і міста не буде, буде ліс із залишками цивілізації, населений дикими вепрями, оленями, кіньми Пржевальского, вовками та рисями.
Трохи згодом напишу довгий пост, сподіваюся що без пафосу. Поки от.

А поки от
трохи фото на моїй пикасі