?

Log in

Попередні 10

29 жовтень 2011

Чан Кайши. Про обов.язок.



Про обов.язок

Бурхлива жадоба до крові охопила весь світ,
Сильніша за міць тисяч людей!
Врятувати святу Батьківщину - мій обов.язок,
Чи не в цьому полягає служіння Піднебесній?


Чан Кайши теж писав вірші. доречі непогані. ось один найвідоміший. написав ще в молодості 1908 року під час навчання у Японії.

Чжан Сюелян. два вірші.



до Чжан Чжичжуна

Ти прибув здалеку, з глибокими почуттями,
в усамітненні ніхто не посміє потурбувати дорогого гостя.
Не наважуся запропонувати близькому другові дешевого вина,
лиш простого чаю наллю цій рідній душі.



Без назви

Живу у тиші, на самоті подалі від людей,
Колишні друзі розчаровують.
Цілу ніч не сплю, кручуся в ліжку,
Довго сохнуть сльози на подушці.


Знову дещо від Чжан Сюеляна. перший вірш - звернення до колишнього соратника, а згодом такого самого зрадника як і він, Чжан Чжичжуна. От тільки різниця в тому, що Чжан Чжичжун лишився в КНР та згодом став членом компартії, в той час як Чжан Сюелян добровільно здався чанкайшистам і прожив на Тайвані 50 років під домашнім арештом (хоча перший вирок був "розстріляти"). Історія така - коли Гоміньдан остаточно став здавати позиції, генерал Чжан Чжичжун очолив делегацію в переговорах з комуністами (чию делегацію очолював Чжоу Еньлай, котрий теж вірші писав))). в результаті переговорів вдалося налагодити мир, а заодно і статус-кво Тайваню, котре лишається й наразі. ну а коли КНР остаточно сформувався, він очолював якісь воєнні пости. ну як, генеральські звісно. але прийшла горезвісна культурна революція і репресії його зачепили, як малонадійного елемента, очевидно. тоді за особистим клопотанням Чжоу Еньлая його включили до списку "цінних кадрів" (котрий крім нього, нараховував ще 12-х діячів), чим і врятували життя.

Що ж стосується віршів: Чжан Чжичжун дійсно був в гостях у Чжан Сюеляна на Тайвані, навіть тричі. в останній візит якраз і зроблене ось те фото зверху. це був 1947 рік, тобто ще до заснування КНР.

Щодо другого вірша у мене є деякі сумніви. ну тобто в цілому все зрозуміло, але є деякі нюанси... коротше кажучи, клята неоднозначність.
а ще я дізналася з цих віршів про поетичний зворот, що фактично означає "старий дощ", а означає "старий друг".

28 жовтень 2011

Вірш у 16 ієрогліфів зі "Збірки поезії Тянаньменю" та трохи віршів Чжан Сюеляна



Вірш у 16 ієрогліфів

Монумент, він так могутньо й гордо височіє у чистому небі.
Яскраве й чисте сонце сідає за гори складених квітів.
Монумент, омитий сльозами безутішного дощу.
Душа героя залишилася тут, наше майбутнє ще світліше.
Монумент, велично пронизує безхмарне небо.
Він стоятиме тисячі років, під подихом весняного вітру.

Один з віршів, написаних на смерть Чжоу Еньлая. форма в принципі класична.збірка, до якої цей вірш був написаний теж доволі цікава - була видана через рік після його смерті. там і переспіви класичних поетичних мотивів і дуже вільна сучасна проза. може якось візьмусь за щось з тієї збірки.

Паростки

Щоби пагони проросли раніше, стебло та листя були міцнішими,
Зерна посаджу глибше, бур.ян приберу ретельніше.
З самого рання сонце гаряче світить,
Ах, таки з.явилися мої паростки!

без назви
Здавна герої були красиві, але красивими були не тільки герої.
А я зовсім на героя не схожий, але красивий як герой.


А ось ці два вірші написав Чжан Сюелян (фото зверху). Людина взагалі унікальна. у 27 років - правитель Маньчжурії, "юний маршал", зрадник на тайвані і герой у КНР, більше половини життя (більше ніж 50 років! це єдиний такий випадок в історії) прожив під домашнім арештом, фактично самостійно здавшись ворогові (з абсолютно невідомих наразі причин). його доля була пов.язана з Чжоу Еньлаєм - вони хоч і були з різних таборів, але були союзниками. от тільки він не підтримував комуністів повністю, і з японсько-німецькими окупантами теж не хотів співпрацювати. тому й не знайшлося для нього місця у новому поділі імперії. але при цьому, зрадивши заклятого ворога комуністичної партії, став її героєм. тут взагалі суцільна іронія. бо окрім всього, він пережив усіх своїх ворогів та союзників, проживши 100 років, останні 10 з яких він провів на Гаваях. коли його було звільнено (а на той момент пройшло вже майже 20 років після смерті Чан Кайші), континентальний китай одразу почав його активно запрошувати повернутися. але він відмовився, висловивши свою прихильність до політики гоміньдану.
щодо віршів - перший очевидно що ще з його юнацьких років, періоду коли він отримував класичну конфуціанську освіту.
другий - явно жартівливий. перекладати такі взагалі жахливо складно. у мене власне й не вийшло)

26 жовтень 2011

Чжоу Еньлай. Випадкові рядки весняного дня.



І
Щосили вглядаюся в далечінь околиць
Все щільно оповите імлою.
Йде боротьба за владу в Піднебесній
Один за одним ходять слідом


ІІ
Червоніють квіти вишні над стежиною
Зеленіє листя верби на березі озера
В співах ластівки
Цілий рік мені тужно

а ось тут цікаве. про Чжоу Еньлая вже дещо було. ну трохи і про смерть, але буде більше згодом.
так, він теж писав вірші. всі "під класику", так би мовити, але дуже різної тематики. ось ці два вірші особливо цікаві тим, що авторові на той момент було 16 років, відповідно це 1914 рік. часи темні, громадянська війна по всій країні, десь у далекій європі теж неспокійно. весь світ лихоманить. якраз це і задає настрій першого вірша.
а з другим дещо складніше.
ось це "тужно" в останньому рядку - в поезії найчастіше означає сумування за коханою. або на крайняк за батьківщиною. часто цей рядок тлумачать як саме тужіння за батьківщиною під час його навчання у японії. але це не так, оскільки до японії він поїде тільки через 3 роки. сам Чжоу пізніше писав про цей вірш таке: "Щороку приходить весна, але коли ж почнеться весна-розквіт моїх політичних ідеалів? Я очікував на неї, сподівався, мріяв". цілком справедливо можна припустити, що для 16-річного хлопця "політичні ідеали" в якості об.єкта мрій - м.яко кажучи не зовсім типово. можливо й дійсно, дорослий Чжоу не хотів приписувати свій підлітковий ліричний вірш до любовної поезії. тим паче, що на той момент коханої у нього начебто й не було.
але є ще такий момент - будучи 13-річним школярем на питання вчителя до класу "навіщо ви вчитеся?" він відповів так: "заради розквіту та благополуччя Китаю" (нині це вислів став крилатим). тому й не сильно дивує напів-любовна лірика про політичні ідеали від 16-річного юнака. хоча, хто знає... чи було там кохання, чи не було. особисто мені здається що провести чітку межу тут складно, а може і непотрібно.

25 жовтень 2011

Цзян Цін. Без назви.



Понад рікою велетенська гора височіє
Огорнена хмарами й туманом
Не кожному щастить її побачити
Бо лиш зрідка свою велич розкриває

Ну й кілька слів про авторку цих рядків:
Цзян Цін - третя і остання дружина (хоча кажуть що незаконна) Мао Цзедуна. колишня акторка, була фактично одним з ініціаторів та керівників загонів хунвейбінів, проводила регулярні чистки у сфері культури та мистецтв, переживши свого чоловіка була у "банді чотирьох". загалом чимало смертей на її совісті. за що і була ув.язнена 1976 року.
особа неоднозначна і загадкова - про деякі періоди її життя до вступу початку політичної кар.єри нічого невідомо, бо вона подбала про те, щоби свідків не лишилося.

також відома своїм висловом: "я була лише собакою Мао, я кусала того, кого він мені наказував вкусити".
отака любов.


кілька фоточок для привернення уваги)


з чоловіком:


під час арешту у залі суду:

23 жовтень 2011

Ке Янь. Де ти, керманичу Чжоу? (На смерть Чжоу Еньлая)

Керманичу Чжоу, наш добрий керманичу!
О де ти, де ти?
Знай, що ми сумуємо за тобою –
Твій народ за тобою сумує!

Ми гукнемо у високі гори:
Керманичу Чжоу! -
Скаже нам гірська долина:
Він щойно пішов, він щойно пішов
Шляхом революції у мільйон лі
Він впевнено крокує вперед без зупину.

Ми гукнемо у широкі поля:
Керманичу Чжоу! –
Прогуркотять поля у відповідь:
Він щойно пішов, він щойно пішов,
Бачите на стиглому колосі
Виблискує краплинка поту з його чола…

Ми гукнемо у густий ліс:
Керманичу Чжоу! –
Прошепочуть сосни:
Він щойно пішов, він щойно пішов,
Біля наметів палає багаття,
Лісоруби згадують його щиру усмішку.

Ми гукнемо у безкрайнє море:
Керманичу Чжоу! –
Прошурхотять хвилі:
Він щойно пішов, він щойно пішов,
Бачите на солдаті з берегової оборони
Пальто, що він подарував.

Ми обійшли весь світ у пошуках
О, керманичу,
Ти всюди, де потребує тебе революція,
По всій землі лишилися твої глибокі сліди.
Ми повернемося до серця Батьківщини
І на площі Тяньаньмень щиро зітхнемо:
Керманичу Чжоу!

Відповість нам площа:
Заспокойтеся, заспокойтеся,
Він зустрічає іноземних гостей з моря
Він у політбюро проводить засідання…
Керманичу, наш добрий керманичу!

Ти тут, ти поруч! –
Поруч, поруч, поруч…
Ти навіки з нами разом –
Разом, разом, разом…

Ти навіки оселився в місці, де сходить сонце
Ти навіки оселився у серці народу.
Твій народ продовж поколінь сумуватиме за тобою.
Сумватиме за тобою, за тобою, за тобою…

що характерно, є версія цього ж вірша, де гірська долина відповідає що "він крокує вслід за головою Мао".
яка з цих версій була перша, чи ця редакція була здійснена самою авторкою (еге ж, це жінка), чи хтось інший це зробив, і взагалі чому це сталося - наразі мені невідомо. як з.явиться трохи часу - все з.ясую.

взагалі Мао з Чжоу не були такими вже й дружбанами. по смерті Чжоу Еньлая, коли народ мільйонними натовпами складав вінки на його честь у 20-ти метрові штабеля (чесно, почитайте вікіпедію, я не вигадую) в самому центрі Пекіну, політбюро активно забороняло це робити, а потім за одну ніч все швиденько було прибрано.
кінець культурної революції, смерть Мао та початок нового життя КНР з реформами та відкритістю вже був дуже близько.

чомусь мене дуже тягне до подібної революційної поезії з полум.яними серцями та надривними підвиваннями. щось є в цьому від наївного мистецтва, кітчу та соц.реалізму одночасно.

Апдейт: поки що до ладу не з.ясувалося що там і як з присутністю Мао, проте скоріше за все Мао додали після його смерті (а він помер десь через півроку після Чжоу). що вчергове доводить той факт, що китайцям начхати на лінійність часу)

27 травень 2011

茉莉花茶

13 травень 2011

any color you like (c)

на фоті типовий тбіліський магазин тканин.
типовий він зокрема незвичною (для нас) кількістю чорних кольорів.
дуже багато людей носять чорне - і старші, і молодь, і жінки, і чоловіки.
доречі, їм дуже пасує)))



ЗІ одна з найгарніших жінок що я коли-небудь бачила працює екскурсоводом в музеї Сталіна в Горі.

10 травень 2011

тільки шо помітила там квіточку.

07 травень 2011

new picasa



всьо тут:
picasaweb.google.com/jane.lutsenko2/Georgia#

Попередні 10